епіграф —
епі́граф іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
епіграф —
бук. напис; (до твору) напис <�цитата, афоризм, крилате слово, приказка тощо>, де відбито ідею твору.
Словник синонімів Караванського
епіграф —
-а, ч. 1》 У стародавніх греків – напис на пам'ятнику. 2》 Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок із пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають їх основну ідею.
Великий тлумачний словник сучасної мови
епіграф —
• епіграф (грец. 'επιγραφή — напис) 1) У старод. греків — напис на пам'ятнику, будинку. 2) Цитата, влучний вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка тощо, подані перед текстом літ. твору або його розділами.
Українська літературна енциклопедія
епіграф —
епі́граф (від грец. επιγραφή – заголовок, напис) 1. У стародавніх греків – напис на пам’ятнику. 2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні або приказка, вміщені перед текстом твору або його розділами. Визначає основну ідею чи тему твору, його загальний тон.
Словник іншомовних слів Мельничука
епіграф —
Епігра́ф, -фа, в -фі; -графи, -фів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
епіграф —
ЕПІ́ГРАФ, а, ч. 1. У стародавніх греків — напис на пам’ятнику. 2. Цитата, крилатий вислів, афоризм, уривок з пісні, приказка, які ставляться перед текстом літературного твору або перед його розділами і виражають їх основну ідею.
Словник української мови в 11 томах