Значення в інших словниках
-
етика —
е́тика іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
етика —
ЕТИКЕТ – ЕТИЧНІСТЬ ЕТИКА – ЕТИКЕТ – ЕТИЧНІСТЬ Етика. Наука про мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил якогось класу, суспільної організації, професії тощо: лікарська етика. Етикет, -у.
Літературне слововживання
-
етика —
Наука про мораль; (норми поведінки) добропристойність, доброчесність, доброзвичайність, правила пристойности, умовності спілкування.
Словник синонімів Караванського
-
етика —
Мораль, моральність
Словник чужослів Павло Штепа
-
етика —
-и, ж. 1》 Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. 2》 Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
етика —
е́тика (лат. ethica, від грец. ήθος – . звичай) 1. Наука, що вивчає мораль. 2. Норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
етика —
Філософська дисципліна, яка визначається як: 1. сукупність оцінок і моральних норм, прийнятих у певній епосі та спільноті чи конкретна їх система, тобто моральність;...
Універсальний словник-енциклопедія
-
етика —
ЕТИКА (від грецьк. ήδοζ — звичай) — 1) філософська дисципліна, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність; 2) система моральних норм і цінностей, що є характерною для певної культурної або релігійної спільноти, соціальної чи професійної групи людей.
Філософський енциклопедичний словник
-
етика —
МОРА́ЛЬ (система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства); Е́ТИКА (сукупність моральних правил). Людина живе в суспільстві і не може бути не залежною від нього, від його моралі (В.
Словник синонімів української мови
-
етика —
Е́тика, -ки, -ці
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
етика —
Е́ТИКА, и, ж. 1. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. Франко обстоює відокремлення етики від релігії (Вісник АН, 4, 1949, 46).
Словник української мови в 11 томах
-
етика —
рос. этика (латин. ethica, грец. ethika, від ethos — звичай) — 1. Наука, яка вивчає мораль. 2. Норми поведінки, сукупність загальноприйнятих моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою або яких вимагає суспільство у певному середовищі...
Eкономічна енциклопедія