етика
Е́ТИКА, и, ж.
1. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей.
Франко обстоює відокремлення етики від релігії (Вісник АН, 4, 1949, 46).
2. Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін.
В радянській школі народилась нова, піонерська етика (Донч., VI, 1957, 600);
Читати їй лекцію про нашу, комуністичну етику тут, за столом, ніяково, та й не хотілося (Кач., II, 1958, 49).
Словник української мови (СУМ-11)