Орфографічний словник української мови

етика

е́тика

іменник жіночого роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. етика — ЕТИКЕТ – ЕТИЧНІСТЬ ЕТИКА – ЕТИКЕТ – ЕТИЧНІСТЬ Етика. Наука про мораль; норми поведінки, сукупність моральних правил якогось класу, суспільної організації, професії тощо: лікарська етика. Етикет, -у.  Літературне слововживання
  2. етика — Наука про мораль; (норми поведінки) добропристойність, доброчесність, доброзвичайність, правила пристойности, умовності спілкування.  Словник синонімів Караванського
  3. етика — [етиека] -кие, д. і м. -иец'і  Орфоепічний словник української мови
  4. етика — Мораль, моральність  Словник чужослів Павло Штепа
  5. етика — -и, ж. 1》 Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. 2》 Норми поведінки, сукупність моральних правил якого-небудь класу, суспільної організації, професії і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. етика — е́тика (лат. ethica, від грец. ήθος – . звичай) 1. Наука, що вивчає мораль. 2. Норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.  Словник іншомовних слів Мельничука
  7. етика — Філософська дисципліна, яка визначається як: 1. сукупність оцінок і моральних норм, прийнятих у певній епосі та спільноті чи конкретна їх система, тобто моральність;...  Універсальний словник-енциклопедія
  8. етика — ЕТИКА (від грецьк. ήδοζ — звичай) — 1) філософська дисципліна, об'єктом вивчення якої є мораль, моральність; 2) система моральних норм і цінностей, що є характерною для певної культурної або релігійної спільноти, соціальної чи професійної групи людей.  Філософський енциклопедичний словник
  9. етика — МОРА́ЛЬ (система норм і принципів поведінки людей у ставленні один до одного та до суспільства); Е́ТИКА (сукупність моральних правил). Людина живе в суспільстві і не може бути не залежною від нього, від його моралі (В.  Словник синонімів української мови
  10. етика — Е́тика, -ки, -ці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. етика — Е́ТИКА, и, ж. 1. Наука про мораль, її походження, розвиток і роль у суспільному та особистому житті людей. Франко обстоює відокремлення етики від релігії (Вісник АН, 4, 1949, 46).  Словник української мови в 11 томах
  12. етика — рос. этика (латин. ethica, грец. ethika, від ethos — звичай) — 1. Наука, яка вивчає мораль. 2. Норми поведінки, сукупність загальноприйнятих моральних правил, вимоги, які людина ставить перед собою або яких вимагає суспільство у певному середовищі...  Eкономічна енциклопедія