жалюгідний

жалюгі́дний

[жал'уг’ідни^ей]

м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і

Значення в інших словниках

1. жалюгідний — (який викликає співчуття) убогий, злиденний, миршавий, мізерний.  Словник синонімів Полюги
2. жалюгідний — жалюгі́дний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. жалюгідний — (одяг) злиденний, нужденний, убогий, непривабливий, миршавий; (колосок) мізерний, дуже малий, манюній, (заробіток — ще) незначний; (боягуз) нікчемний, осуду гідний.  Словник синонімів Караванського
4. жалюгідний — -а, -е. 1》 Який викликає жаль (див. жаль I 2)). 2》 Який має непривабливий, убогий зовнішній вигляд; злиденний, нужденний. || Дуже малий, незначний; мізерний. 3》 Гідний осудження, зневажання, ганьби; нікчемний, мерзенний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. жалюгідний — див. нікчемний; поганий  Словник синонімів Вусика
6. жалюгідний — БІ́ДНИЙ (який відзначається бідністю, властивий біднякам), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЖЕБРА́ЦЬКИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
7. жалюгідний — Жалюгі́дний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. жалюгідний — ЖАЛЮГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який викликає жаль ( див. жаль¹ 2). Яку жалюгідну фігуру являв я собою тоді, — блідий від головного болю, із зігнутою спиною, з ослаблими ногами, що відмовлялися служити (Моє життя в мист.  Словник української мови в 11 томах