1. Орфоепічний словник української мови

жалюгідний

жалюгі́дний

[жал'уг’іднией]

м. (на) -дному/ -д(‘)н'ім, мн. -д(‘)н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жалюгідний — (який викликає співчуття) убогий, злиденний, миршавий, мізерний. Словник синонімів Полюги
  2. жалюгідний — жалюгі́дний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. жалюгідний — (одяг) злиденний, нужденний, убогий, непривабливий, миршавий; (колосок) мізерний, дуже малий, манюній, (заробіток — ще) незначний; (боягуз) нікчемний, осуду гідний. Словник синонімів Караванського
  4. жалюгідний — -а, -е. 1》 Який викликає жаль (див. жаль I 2)). 2》 Який має непривабливий, убогий зовнішній вигляд; злиденний, нужденний. || Дуже малий, незначний; мізерний. 3》 Гідний осудження, зневажання, ганьби; нікчемний, мерзенний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жалюгідний — див. нікчемний; поганий Словник синонімів Вусика
  6. жалюгідний — БІ́ДНИЙ (який відзначається бідністю, властивий біднякам), УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ) підсил., ЗЛИДЕ́ННИЙ підсил., МІЗЕ́РНИЙ підсил., НУЖДЕ́ННИЙ підсил., ЖАЛЮ́ГІДНИЙ підсил., ЖЕБРА́ЦЬКИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  7. жалюгідний — Жалюгі́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. жалюгідний — ЖАЛЮГІ́ДНИЙ, а, е. 1. Який викликає жаль ( див. жаль¹ 2). Яку жалюгідну фігуру являв я собою тоді, — блідий від головного болю, із зігнутою спиною, з ослаблими ногами, що відмовлялися служити (Моє життя в мист. Словник української мови в 11 томах