жалюгідний

ЖАЛЮГІ́ДНИЙ, а, е.

1. Який викликає жаль ( див. жаль¹ 2).

Яку жалюгідну фігуру являв я собою тоді, — блідий від головного болю, із зігнутою спиною, з ослаблими ногами, що відмовлялися служити (Моє життя в мист., 1955, 102);

У нього був стомлений і жалюгідний вигляд (Дмит., Розлука, 1957, 74).

2. Який має непривабливий, убогий зовнішній вигляд; злиденний, нужденний.

Люди з тачками, які продавали жалюгідне дрантя, складають свій крам (Ю. Янов., II, 1958, 184);

На сусідній вулиці горіла жалюгідна халупка (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 350);

// Дуже малий, незначний; мізерний.

Нахиляється однорукий солдат, зриває щуплий, жалюгідний колосок (Довж., І, 1958, 35).

3. Гідний осудження, зневажання, ганьби; нікчемний, мерзенний.

Жалюгідні дурники! Вони [фашистські звірі] не розуміють того, що синів твоїх [Україно] не можна перестріляти (Мал., II, 1956, 35);

Та жалюгідні душі ті понурі, Яких в негоду острах обгортав! (Перв., II, 1958, 204);

[Ольга:] Як ти брешеш.. Який ти боягуз, жалюгідний, нікчемний… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 54);

// Позбавлений внутрішньої значущості, змістовності.

Буржуазія — ліберальна і контрреволюційна, Звідси її до смішного безсилий і жалюгідний реформізм (Ленін, 19, 1950,133);

У нього не було найменшого бажання вислухувати ці жалюгідні пояснення (Руд., Вітер.., 1958, 283).