жувати

жува́ти

[жувати^е]

жуйу, жуйеш, жуйе^имо, жуйе^ите; нак. жуй, жуйте^и

Значення в інших словниках

1. жувати — (роздрібнювати їжу в роті) переминати, пережовувати, розм. жмакати.  Словник синонімів Полюги
2. жувати — жува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. жувати — див. їсти  Словник синонімів Вусика
4. жувати — (їжу) розжовувати, їсти, (із звуком) жвакати; (тему) Ф. аналізувати; (нудно повторювати) товкмачити, товкти, довбти, жувати жуйку.  Словник синонімів Караванського
5. жувати — жую, жуєш, недок., перех. 1》 Роздрібнювати, розминати їжу в роті. || Стискати що-небудь у зубах, натискати на щось зубами. 2》 розм., ірон. Те саме, що їсти 1). 3》 перен., розм. Домагатися чого-небудь, аналізувати, розбирати щось, перев. настирливо, довго, нудно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. жувати — жува́ти (пережо́вувати) жу́йку, зневажл. 1. Нудно і настирливо повторювати те саме. Я не випадково зупинився на громадській діяльності молодого композитора, бо й досі міщанин жує жуйку про його якусь “богемність” (З газети); — Дуже багато у нас слів...  Фразеологічний словник української мови
7. жувати — ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИ розм., ЖМАКУВА́ТИ розм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИ розм., ЖВАКУВА́ТИ рідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИ діал. (через силу, повільно). — Док.  Словник синонімів української мови
8. жувати — Жува́ти, жую́, жує́ш; жуй, жу́йте; жува́в, -ва́ла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. жувати — ЖУВА́ТИ, жую́, жує́ш, недок., перех. 1. Роздрібнювати, розминати їжу в роті. Саїд узяв скибку чорного, як земля, хліба, вкусив один невеличкий кусінь, жував, жував і не міг проковтнути (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
10. жувати — Жувати, -жую, -єш гл. Жевать. Живуть і хліб жують, постолом добро носять. Рудч. Ск. II. 43.  Словник української мови Грінченка