Значення в інших словниках
-
заговорити —
заговори́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
заговорити —
див. заговорювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
заговорити —
заговори́ла (проки́нулася) со́вість у кого, рідко у кому і без додатка. Хто-небудь став чесним, справедливим; кому-небудь стає соромно за свої вчинки.
Фразеологічний словник української мови
-
заговорити —
ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок.
Словник синонімів української мови
-
заговорити —
Заговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
заговорити —
ЗАГОВОРИ́ТИ див. загово́рювати.
Словник української мови в 11 томах
-
заговорити —
Заговорити, -ся см. заговорювати, -ся.
Словник української мови Грінченка