Словник української мови в 11 томах

заговорити

ЗАГОВОРИ́ТИ див. загово́рювати.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. заговорити — заговори́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. заговорити — [заговоритие] -воур'у, -вориеш  Орфоепічний словник української мови
  3. заговорити — див. заговорювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заговорити — заговори́ла (проки́нулася) со́вість у кого, рідко у кому і без додатка. Хто-небудь став чесним, справедливим; кому-небудь стає соромно за свої вчинки.  Фразеологічний словник української мови
  5. заговорити — ЗАГОВОРИ́ТИ (почати розмову, звертаючись до когось), ЗАБАЛА́КАТИ розм., ЗАГОМОНІ́ТИ розм., ЗАМО́ВИТИ заст. рідко; ОБІЗВА́ТИСЯ, ОКЛИ́КНУТИСЯ розм. (звернутися з розмовою, запитанням і т. ін.). — Недок.  Словник синонімів української мови
  6. заговорити — Заговори́ти, -ворю́, -во́риш, -рять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. заговорити — Заговорити, -ся см. заговорювати, -ся.  Словник української мови Грінченка