задачник

зада́чник

[задачни^ек]

-ка, м. (y) -ку, мн. -ки^е, -к'іy

Значення в інших словниках

1. задачник — зада́чник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. задачник — -а, ч. Збірник задач (з математики, фізики і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. задачник — (шкільний) розв'язки  Словник чужослів Павло Штепа
4. задачник — ЗАДА́ЧНИК, а, ч. Збірник задач (з математики, фізики і т. ін.). Петрусь узяв задачник і сидів над ним до ночі, розв’язуючи задачі (Багмут, Щасл. день.., 1951, 54).  Словник української мови в 11 томах