задзвеніти

задзвені́ти

[зад_зве^ин’іти^е]

-н'у, -ниш, -ни^емо, -ни^ете; нак. -ни, -н'іт'

Значення в інших словниках

1. задзвеніти — задзвені́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. задзвеніти — -ню, -ниш, док. 1》 без додатка і чим. Почати дзвеніти, утворюючи звуки, схожі на дзенькіт. 2》 перен. Дзвінко зазвучати, залунати (про звуки). || Дзвінко заспівати (про птахів), задзижчати (про комах). || Задзюрчати (про воду).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. задзвеніти — Задзвені́ти, -ню, -ниш, -нить  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. задзвеніти — ЗАДЗВЕНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. без додатка і чим. Почати дзвеніти, утворюючи звуки, схожі на дзенькіт. Коні помчали, дзвоники задзвеніли (Кв.-Осн., II, 1956, 270); Ураз щось застукало в вікно, аж шибки задзвеніли (Гр.  Словник української мови в 11 томах
5. задзвеніти — Задзвеніти, -ню́, -ни́ш гл. Зазвенѣть.  Словник української мови Грінченка