задзвеніти

задзвені́ти

-ню, -ниш, док.

1》 без додатка і чим. Почати дзвеніти, утворюючи звуки, схожі на дзенькіт.

2》 перен. Дзвінко зазвучати, залунати (про звуки).

|| Дзвінко заспівати (про птахів), задзижчати (про комах).

|| Задзюрчати (про воду).

|| Заговорити високим, дзвінким голосом.

|| безос.

3》 Продзвеніти; дзенькнути.

4》 Наповнитися дзвінкими звуками.

Значення в інших словниках

1. задзвеніти — задзвені́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. задзвеніти — [задзвеин’ітие] -н'у, -ниш, -ниемо, -ниете; нак. -ни, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
3. задзвеніти — Задзвені́ти, -ню, -ниш, -нить  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. задзвеніти — ЗАДЗВЕНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. без додатка і чим. Почати дзвеніти, утворюючи звуки, схожі на дзенькіт. Коні помчали, дзвоники задзвеніли (Кв.-Осн., II, 1956, 270); Ураз щось застукало в вікно, аж шибки задзвеніли (Гр.  Словник української мови в 11 томах
5. задзвеніти — Задзвеніти, -ню́, -ни́ш гл. Зазвенѣть.  Словник української мови Грінченка