задзвеніти
задзвені́ти
-ню, -ниш, док.
1》 без додатка і чим. Почати дзвеніти, утворюючи звуки, схожі на дзенькіт.
2》 перен. Дзвінко зазвучати, залунати (про звуки).
|| Дзвінко заспівати (про птахів), задзижчати (про комах).
|| Задзюрчати (про воду).
|| Заговорити високим, дзвінким голосом.
|| безос.
3》 Продзвеніти; дзенькнути.
4》 Наповнитися дзвінкими звуками.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- задзвеніти — задзвені́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- задзвеніти — [задзвеин’ітие] -н'у, -ниш, -ниемо, -ниете; нак. -ни, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- задзвеніти — Задзвені́ти, -ню, -ниш, -нить Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- задзвеніти — ЗАДЗВЕНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. 1. без додатка і чим. Почати дзвеніти, утворюючи звуки, схожі на дзенькіт. Коні помчали, дзвоники задзвеніли (Кв.-Осн., II, 1956, 270); Ураз щось застукало в вікно, аж шибки задзвеніли (Гр. Словник української мови в 11 томах
- задзвеніти — Задзвеніти, -ню́, -ни́ш гл. Зазвенѣть. Словник української мови Грінченка