закріплений —
закрі́плений дієприкметник
Орфографічний словник української мови
закріплений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до закріпити. || закріплено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм. Який перебуває у чиємусь користуванні, віданні.
Великий тлумачний словник сучасної мови
закріплений —
Закрі́плений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
закріплений —
ЗАКРІ́ПЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до закріпи́ти. Не можна працювати ножівкою без ручки або з ручкою, що має тріщину чи слабко закріплена (Практ. з машинозн., 1957, 52); В той же день дослід був проведений вдруге.
Словник української мови в 11 томах