заняття

I [зан’ат':а]

-н'ат':а, р. мн. -н'ат' (праця, навчання)

II [зан'ат':а]

-т':а (справа)

Значення в інших словниках

1. заняття — заня́ття іменник середнього роду справа, праця, навчання заняття́ іменник середнього роду урок, лекція в навчальних закладах і взагалі навчальна вправа  Орфографічний словник української мови
2. заняття — I зан`яття-я, с. Те, чим хто-небудь займається (справа, праця і т. ін.). II занятт`я-я, с. Урок, лекція в навчальних закладах і взагалі навчальна вправа.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заняття — ЗАНЯ́ТТЯ (те, чим займається людина), ДІ́ЛО розм. Застала (Ляля) його за незвичайним заняттям: Серьожка займався спортом, виважуючи однією рукою стілець (О. Гончар); Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г. Квітка-Основ'яненко). — Пор.  Словник синонімів української мови
4. заняття — Заняття́, див. зайняття́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)