заповідь —
«дати на заповіді»: проголошення в церкві прізвищ тих, що заявили бажання одружитися [VII]
Словник з творів Івана Франка
заповідь —
Заповіт, правило, настанова, сил. закон.
Словник синонімів Караванського
заповідь —
-і, ж. 1》 рел. Біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру. 2》 перен. Суворе правило поведінки, неухильний обов'язок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заповідь —
1. (Божа) наказ 2. це провістка
Словник чужослів Павло Штепа
заповідь —
за́повідь іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
заповідь —
див. заповідь у релігії
Філософський енциклопедичний словник
заповідь —
ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст.
Словник синонімів української мови
заповідь —
За́повідь, -віді, -віді, -віддю; -віді, -відей і -відів, -відям
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заповідь —
ЗА́ПОВІДЬ, і, ж. 1. рел. Біблійний або євангельський вислів-наказ, вислів-повчання морально-побутового характеру. [Анзорге:] Тепер пани не вірують ні в бога, ні в чорта. Заповіді забули, кари не бояться (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах
заповідь —
Заповідь, -ді ж. Заповѣдь. Боже милий, вони ж твою заповідь чинили. Хата, 107. А Настуся з богословом заповіді вчиться. Шевч. 499.
Словник української мови Грінченка