заповідник —
-а, ч. Територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам'яток старовини тощо).
Великий тлумачний словник сучасної мови
заповідник —
Заказнище
Словник чужослів Павло Штепа
заповідник —
запові́дник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
заповідник —
Спеціально виділена територія лісу, степу, акваторії та ін. для збереження та відтворення характерної флори і фауни.
Універсальний словник-енциклопедія
заповідник —
ЗАПОВІ́ДНИК, а, ч. Територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам’яток старовини тощо).
Словник української мови в 11 томах
заповідник —
рос. заповедник окремі лісові, земельні та водні простори, природні багатства яких мають особливу наукову й історичну або народногосподарську цінність з погляду збереження на них первісної фауни й флори, або які мають водоохоронне, оздоровче...
Eкономічна енциклопедія
заповідник —
Ділянка з унікальними архітектурними спорудами, де передбачаються суворі правила охорони пам'яток і дотримуються режиму регулювання забудови.
Архітектура і монументальне мистецтво