заповідник

рос. заповедник

окремі лісові, земельні та водні простори, природні багатства яких мають особливу наукову й історичну або народногосподарську цінність з погляду збереження на них первісної фауни й флори, або які мають водоохоронне, оздоровче, геологічне, наукове, культурне значення. 3. вносять до спеціального реєстру і беруть під охорону держави. Територія 3. вилучається з господарського користування, вона належить державному заповідному фонду.

Значення в інших словниках

1. заповідник — [запоув’ідниек] -ка, м. (на) -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
2. заповідник — -а, ч. Територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам'яток старовини тощо).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заповідник — Заказнище  Словник чужослів Павло Штепа
4. заповідник — запові́дник іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
5. заповідник — Спеціально виділена територія лісу, степу, акваторії та ін. для збереження та відтворення характерної флори і фауни.  Універсальний словник-енциклопедія
6. заповідник — ЗАПОВІ́ДНИК, а, ч. Територія або архітектурна споруда, яка перебуває під охороною держави (з метою збереження тваринного та рослинного світу, всього природного комплексу чи пам’яток старовини тощо).  Словник української мови в 11 томах
7. заповідник — Ділянка з унікальними архітектурними спорудами, де передбачаються суворі правила охорони пам'яток і дотримуються режиму регулювання забудови.  Архітектура і монументальне мистецтво