заслужений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заслужити. 2》 у знач. прикм.Який має заслуги (див. заслуга 1)). || Уживається в складі почесного звання, яке надається урядом за видатну діяльність у галузі науки, мистецтва, виробництва і т. ін. Заслужений артист.
Великий тлумачний словник сучасної мови
заслужений —
Заслу́жений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
заслужений —
ЗАСЛУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заслужи́ти. — Шановні й любі гості! — сказав Начко.. —Прийміть сердечну подяку за те, що ви не погордили запросинами молодих, невідомих і нічим не заслужених людей (Фр.
Словник української мови в 11 томах