заслужений

заслу́жений

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до заслужити.

2》 у знач. прикм.Який має заслуги (див. заслуга 1)).

|| Уживається в складі почесного звання, яке надається урядом за видатну діяльність у галузі науки, мистецтва, виробництва і т. ін. Заслужений артист. Заслужений працівник культури. Заслужений вчитель.

3》 у знач. прикм. Досягнутий сумлінною працею, відданим служінням людям, суспільству і т. ін.

4》 у знач. прикм., перен., жарт. Яким довго й часто користувалися (про предмети).

5》 у знач. прикм. Який відповідає чиїй-небудь поведінці, вчинкам; справедливий.

Значення в інших словниках

1. заслужений — заслу́жений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. заслужений — (із заслугами) шановний, поважаний, шанований; (- кару) зароблений, належний.  Словник синонімів Караванського
3. заслужений — [заслужеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. заслужений — Заслу́жений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заслужений — ЗАСЛУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заслужи́ти. — Шановні й любі гості! — сказав Начко.. —Прийміть сердечну подяку за те, що ви не погордили запросинами молодих, невідомих і нічим не заслужених людей (Фр.  Словник української мови в 11 томах