збігти —
збі́гти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
збігти —
див. збігати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
збігти —
збі́гло (набі́гло) на ду́мку кому і без додатка, безос. Хто-небудь раптово про щось подумав, відчув якесь бажання і т. ін. Збігло мені на думку, чи не лісовничку я вгледів (Марко Вовчок); “Шикарний мужчина”, збігло на думку Синявіна...
Фразеологічний словник української мови
збігти —
БІ́ГТИ (про час, події — швидко, непомітно минати), ПРОБІГА́ТИ, ПЕРЕБІГА́ТИ, ЗБІГА́ТИ, ПРОНО́СИТИСЯ, МЧА́ТИ підсил., МЧА́ТИСЯ підсил., ЛЕТІ́ТИ підсил., ПРОЛІТА́ТИ підсил. — Док.
Словник синонімів української мови
збігти —
ЗБІ́ГТИ див. збіга́ти.
Словник української мови в 11 томах
збігти —
Збігти, -ся см. збігати, -ся.
Словник української мови Грінченка