зварити —
звари́ти 1 дієслово доконаного виду приготувати в окропі звари́ти 2 дієслово доконаного виду з'єднати металеві частини, розплавляючи їх кінці
Орфографічний словник української мови
зварити —
I зварю, звариш, перех. Док. до варити 1). || рідко. Обпекти окропом, киплячою рідиною, парою яку-небудь частину тіла; обварити. II див. зварювати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
зварити —
ка́ші (пи́ва) не зва́риш (не нава́риш) з ким. Не домовишся, не дійдеш згоди, взаєморозуміння з кимсь. — Ні, з вами каші не звариш! — промовив голосно панич, закриваючи книжку (Панас Мирний); — Він, — каже (Гриць до Івана), — гордий.
Фразеологічний словник української мови
зварити —
ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док.
Словник синонімів української мови
зварити —
ЗВАРИ́ТИ¹, зварю́, зва́риш, перех. Док. до вари́ти 1. Скотинку нікому доглядати, борщику нікому зварити (Барв., Опов.., 1902, 191); Стара зварила бараболі й так-сяк прийняли свата (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
зварити —
Звари́ти, -рю́, -риш гл. 1) Сварить. Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику. Чуб. IІI. 107. 2) Сковать вмѣстѣ (два куска желѣза). Треба залізо зварити докупи. Черк. у.
Словник української мови Грінченка