зварити

Значення в інших словниках

1. зварити — звари́ти 1 дієслово доконаного виду приготувати в окропі звари́ти 2 дієслово доконаного виду з'єднати металеві частини, розплавляючи їх кінці Орфографічний словник української мови
2. зварити — I зварю, звариш, перех. Док. до варити 1). || рідко. Обпекти окропом, киплячою рідиною, парою яку-небудь частину тіла; обварити. II див. зварювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зварити — ка́ші (пи́ва) не зва́риш (не нава́риш) з ким. Не домовишся, не дійдеш згоди, взаєморозуміння з кимсь. — Ні, з вами каші не звариш! — промовив голосно панич, закриваючи книжку (Панас Мирний); — Він, — каже (Гриць до Івана), — гордий. Фразеологічний словник української мови
4. зварити — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док. Словник синонімів української мови
5. зварити — Звари́ти, зварю́, зва́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зварити — ЗВАРИ́ТИ¹, зварю́, зва́риш, перех. Док. до вари́ти 1. Скотинку нікому доглядати, борщику нікому зварити (Барв., Опов.., 1902, 191); Стара зварила бараболі й так-сяк прийняли свата (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
7. зварити — Звари́ти, -рю́, -риш гл. 1) Сварить. Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику. Чуб. IІI. 107. 2) Сковать вмѣстѣ (два куска желѣза). Треба залізо зварити докупи. Черк. у. Словник української мови Грінченка