зварити
ЗВАРИ́ТИ¹, зварю́, зва́риш, перех. Док. до вари́ти 1.
Скотинку нікому доглядати, борщику нікому зварити (Барв., Опов.., 1902, 191);
Стара зварила бараболі й так-сяк прийняли свата (Коцюб., І, 1955, 91);
— Я вмію зварити маленьку чашку турецької кави — міцної й гіркої (Ю. Янов., II, 1958, 78);
— Гай, зварив би я пивце… тільки що треба багато заходу (Вовчок, VI, 1956, 288);
// рідко. Обпекти окропом, киплячою рідиною, парою яку-небудь частину тіла; обварити.
Смола кипить, як турецька кава.. Майстер пробує смолу. Ей, не лови гав, роззява! Бережись, бо звариш ногу (Ю. Янов., II, 1958, 128).
◊ Звари́ла макі́тра — хто-небудь зміркував, додумався, зорієнтувався.
— А він таки й справді витяг [дзвона на дзвіницю], тільки не на плечах, а підоймою. Зварила макітра… (Збан., Малин. дзвін, 1958, 89);
Ка́ші (пи́ва) не зва́риш (не зва́рите) з ким — про неможливість порозумітися, домовитися з ким-небудь.
— Ні, з вами каші не звариш! — промовив голосно панич, закриваючи книжку (Мирний, III, 1954, 181);
— Доведеться вам іншого порадника шукати, бо з цим каші не зварите (Добр., Тече річка.., 1961, 237);
З дурнем пива не звариш (Укр.. присл.., 1955, 249).
ЗВАРИ́ТИ² див. зва́рювати.
Значення в інших словниках
- зварити — звари́ти 1 дієслово доконаного виду приготувати в окропі звари́ти 2 дієслово доконаного виду з'єднати металеві частини, розплавляючи їх кінці Орфографічний словник української мови
- зварити — [зваритие] -р'у, -риеш; нак. -ри, -р'іт' Орфоепічний словник української мови
- зварити — I зварю, звариш, перех. Док. до варити 1). || рідко. Обпекти окропом, киплячою рідиною, парою яку-небудь частину тіла; обварити. II див. зварювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зварити — ка́ші (пи́ва) не зва́риш (не нава́риш) з ким. Не домовишся, не дійдеш згоди, взаєморозуміння з кимсь. — Ні, з вами каші не звариш! — промовив голосно панич, закриваючи книжку (Панас Мирний); — Він, — каже (Гриць до Івана), — гордий. Фразеологічний словник української мови
- зварити — ВАРИ́ТИ (про їжу, сніданок, обід тощо — за допомогою вогню робити готовим, придатним для споживання), ГОТУВА́ТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, КУХОВА́РИТИ розм., КУХАРЮВА́ТИ розм., ГОТО́ВИТИ розм. рідко. — Док. Словник синонімів української мови
- зварити — Звари́ти, зварю́, зва́риш, -рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- зварити — Звари́ти, -рю́, -риш гл. 1) Сварить. Іди, іди, дощику, зварю тобі борщику. Чуб. IІI. 107. 2) Сковать вмѣстѣ (два куска желѣза). Треба залізо зварити докупи. Черк. у. Словник української мови Грінченка