канон —
кано́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
канон —
РЕЛ. догмат, правило; П. невідхильний закон <�норма>; Ц. <�святкова> пісня.
Словник синонімів Караванського
Канон —
див. Каноник
Словник церковно-обрядової термінології
канон —
-у, ч. 1》 церк. Правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон. 2》 перен., книжн. Твердо встановлене правило, усталена норма. 3》 церк.
Великий тлумачний словник сучасної мови
канон —
Закон (церковний)
Словник чужослів Павло Штепа
канон —
(гр. kanon — лінійка, правило, зразок) — 1. Багатоголосний твір, де всі голоси виконують мелодію провідного, вступаючи за чергою; перший голос називається пропостою, інші, які імітують пропосту — риспостами.
Словник-довідник музичних термінів
канон —
Церковний піснеспів
Словник застарілих та маловживаних слів
канон —
• канон - термін, який уживається для означення нормативних правил, моделей, що діють у різних галузях сусп. свідомості і на певних істор. етапах виступають зразком досконалості і критерієм худож. цінності. Культовий характер має система...
Українська літературна енциклопедія
канон —
кано́н (грец. κανών – палиця, переносно – правило, норма) 1. Твердо встановлене правило, норма. 2. Художній твір, що служить нормативним зразком, панівна форма в мистецтві будь-якого періоду, яка зумовлює певну композицію, систему пропорцій тощо.
Словник іншомовних слів Мельничука
канон —
I у християнстві: 1. правило віри та релігійної практики; 2. центр. частина богослужіння, звана також Євхаристійною Молитвою; 3. правні приписи кодексу канонічного права; також офіційне зібрання св. книг у т.зв. релігіях книг.
Універсальний словник-енциклопедія
канон —
КАНОН (грецьк. κανών — палиця, переносно — правило, норма, зразок) — в широкому розумінні — правило або система правил будь-якого виду людської діяльності. В європейській культурі поняття "К.
Філософський енциклопедичний словник
канон —
ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст.
Словник синонімів української мови
канон —
КАНО́Н, у, ч. 1. церк. Правило чи догмат із питань віри або виконання релігійних обрядів і т. ін., установлені найвищою церковною владою як закон. [Мартіан:] Дозволь покликати моїх дітей, сам розпитай їх про науку віри — я їх учив, як наш канон велить (Л.
Словник української мови в 11 томах
канон —
(грец. < семітської — міра довжини) Сукупність обов'язкових до виконання художніх засобів і прийомів. Широко застосовувалась в архітектурі й монументальному мистецтві Стародавнього Сходу, Античності, Середньовіччя; в європейській культурі XVII...
Архітектура і монументальне мистецтво