-ас'а, ор. -асем, м. (на) -ас'у/ -асев'і, мн. -ас'і, -ас'іў
Орфоепічний словник української мови
Значення в інших словниках
Карась —
Кара́сь прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
карась —
-я, ч. Невелика прісноводна риба родини коропових мідно-червоного або сріблястого кольору.
Великий тлумачний словник сучасної мови
карась —
(-я) ч.; морськ., арм. 1. Солдат (матрос) строкової служби (з 6 по 12 місяць). БСРЖ, 244; ПСУМС, 31; СЖЗ, 51.
Словник жарґонної лексики української мови
карась —
як (мов, ні́би і т. ін.) кара́сь у ве́ршу, зі сл. су́нутися, лі́зти і т. ін. Необачно, необережно. — Придумає казна-що і сунеться як карась у вершу (І. Рябокляч).
Фразеологічний словник української мови
карась —
КАРА́СЬ, я́, ч. Невелика прісноводна риба родини коропових мідно-червоного або сріблястого кольору. На те щука в морі, щоб карась не дрімав (Номис, 1864, № 5857); Почуваю себе добре, хоч вчорашній обід був для мене незвичайним: сардини, балик...
Словник української мови в 11 томах
карась —
Карась, ся́ м. 1) Карась, Carassius vulgaris. Не всі старі щуки карасів хватають. Макс. Ой лин та карась у ятері трепетавсь. н. п. 2) Названіе вола цвѣта оперенія куропатки. КС. 1898. VII. 41. ум. карасик, -карасичок. За періжками подали печені карасики.
Словник української мови Грінченка