кволий

кво́лий

[кволи^ей]

м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і

Значення в інших словниках

1. кволий — кво́лий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. кволий — Тендітний; (силою) безсилий, немічний, слабкий; (здоров'ям) слабий, слабовитий, миршавий, хирявий, хирий, хирлявий, хиренний, о. од вітру хилиться; П. повільний, не жвавий, вул. дохлий; (- світло) не яскравий, тьмяний.  Словник синонімів Караванського
3. кволий — див. хворий  Словник синонімів Вусика
4. кволий — -а, -е. 1》 Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний. || Який утратив силу через хворобу, втому тощо; слабий, безсилий, немічний. || Неміцний, слабкий (про здоров'я). || Який погано росте; негустий, невисокий, прив'ялий (про рослини).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. кволий — КВО́ЛИЙ, а, е. 1. Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний. Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Я. Щоголів); А яка ж вона тоненька й квола, яка по-дитячому ніжна (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. кволий — на ро́зум кво́лий. Розумово обмежений, недоумкуватий. Царський (син) серцем був, як звір.. Незугарний, низькочолий І на розум вельми кволий (Л. Первомайський).  Фразеологічний словник української мови
7. кволий — МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії).  Словник синонімів української мови
8. кволий — Кво́лий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. кволий — КВО́ЛИЙ, а, е. 1. Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний. Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Щог., Поезії, 1958, 176); А яка ж вона тоненька й квола, яка по-дитячому ніжна (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах
10. кволий — Кво́лий, -а, -е Слабый, хилый, болѣзненный, больной.  Словник української мови Грінченка