кволий
КВО́ЛИЙ, а, е.
1. Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний.
Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Я. Щоголів);
А яка ж вона тоненька й квола, яка по-дитячому ніжна (Ю. Яновський);
Часом і їжак пробує нападати на зовсім малих, ще кволих зайченят (О. Копиленко);
Черв'ячки попадалися різні: товсті і тонкі, прудкі і кволі. Василько складав їх у стару іржаву баночку з-під консервів (Григір Тютюнник);
* Образно. Всі зрозуміли, що кволі стіни довго не витримають (А. Хижняк);
// Який утратив силу через хворобу, втому і т. ін.; слабкий, безсилий, немічний.
Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива – я вичуняла; та була така квола, що лікар не пораяв з осені віддавати мене до інституту (Панас Мирний);
Мати заходила туди, тільки коли лягала спати та ще хіба коли хвороба підтинала їй кволі ноги (Б. Антоненко-Давидович);
Він [командир] лежав на рушницях і кволою вже рукою направляв полк униз, на переправу (П. Панч);
У кволій ході людини, яка щойно проминула їх, у безвільно провислих руках, трохи кульгавій лівій нозі й ізсутуленій спині лікар відчув недобре (І. Білик);
// Неміцний, слабкий (про здоров'я).
Він був, безсумнівно, кволого здоров'я (Ю. Смолич);
// Який погано росте; негустий, невисокий, прив'ялий (про рослини).
Квола травичка зеленіла вздовж парканів на вулицях (З. Тулуб).
2. перен. Позбавлений душевної стійкості, твердості, сили волі.
– Отож, єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми... (М. Коцюбинський);
// Небадьорий, млявий.
Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі? (Леся Українка).
3. перен. Незначний, слабкий ступенем вияву; ледь відчутний, ледь помітний.
[Ніна (лічить пульс):] Кволий пульс. Доведеться масаж серця зробити (І. Кочерга);
Кволий вітер ледве ворушив важкі оксамитові прапори (Н. Рибак);
Квола посмішка блукала по його обличчю (С. Голованівський);
Але я й сам хотів спочити. Боявся, що мій напружений мозок не витримає і втрачу я той кволий слід, що запалився переді мною (Валерій Шевчук);
Я не можу дочекатися, коли почнуть вилазити маленькі гострі кінчики кволих листочків (С. Андрухович);
// Ледве чутний, неголосний.
– Доміне офіцер, – раптом почув Черниш біля себе кволий проникливий голос (О. Гончар);
// Нежвавий, повільний.
Розмова в кабінеті стала зовсім кволою (Ю. Шовкопляс);
// Неяскравий, тьмяний.
Кволе світло запорошеної електричної лампки освітлювало середину складу (Ю. Яновський).
4. перен. Невправний, невмілий.
Так, паперовий ратоборче, Поете кволий та блідий! Лиш гнів могутній, життєтворчий Зачне з землею плід новий (М. Рильський);
Вона має великий виробничий стаж і показала себе такою кволою перед молодим недосвідченим педагогом (О. Гуреїв).
◇ (1) На ро́зум кво́лий – розумово обмежений, недоумкуватий.
Царський [син] серцем був, як звір, .. Незугарний, низькочолий І на розум вельми кволий (Л. Первомайський).
Словник української мови (СУМ-20)