кволий

КВО́ЛИЙ, а, е.

1. Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний.

Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Я. Щоголів);

А яка ж вона тоненька й квола, яка по-дитячому ніжна (Ю. Яновський);

Часом і їжак пробує нападати на зовсім малих, ще кволих зайченят (О. Копиленко);

Черв'ячки попадалися різні: товсті і тонкі, прудкі і кволі. Василько складав їх у стару іржаву баночку з-під консервів (Григір Тютюнник);

* Образно. Всі зрозуміли, що кволі стіни довго не витримають (А. Хижняк);

// Який утратив силу через хворобу, втому і т. ін.; слабкий, безсилий, немічний.

Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива – я вичуняла; та була така квола, що лікар не пораяв з осені віддавати мене до інституту (Панас Мирний);

Мати заходила туди, тільки коли лягала спати та ще хіба коли хвороба підтинала їй кволі ноги (Б. Антоненко-Давидович);

Він [командир] лежав на рушницях і кволою вже рукою направляв полк униз, на переправу (П. Панч);

У кволій ході людини, яка щойно проминула їх, у безвільно провислих руках, трохи кульгавій лівій нозі й ізсутуленій спині лікар відчув недобре (І. Білик);

// Неміцний, слабкий (про здоров'я).

Він був, безсумнівно, кволого здоров'я (Ю. Смолич);

// Який погано росте; негустий, невисокий, прив'ялий (про рослини).

Квола травичка зеленіла вздовж парканів на вулицях (З. Тулуб).

2. перен. Позбавлений душевної стійкості, твердості, сили волі.

– Отож, єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми... (М. Коцюбинський);

// Небадьорий, млявий.

Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі? (Леся Українка).

3. перен. Незначний, слабкий ступенем вияву; ледь відчутний, ледь помітний.

[Ніна (лічить пульс):] Кволий пульс. Доведеться масаж серця зробити (І. Кочерга);

Кволий вітер ледве ворушив важкі оксамитові прапори (Н. Рибак);

Квола посмішка блукала по його обличчю (С. Голованівський);

Але я й сам хотів спочити. Боявся, що мій напружений мозок не витримає і втрачу я той кволий слід, що запалився переді мною (Валерій Шевчук);

Я не можу дочекатися, коли почнуть вилазити маленькі гострі кінчики кволих листочків (С. Андрухович);

// Ледве чутний, неголосний.

– Доміне офіцер, – раптом почув Черниш біля себе кволий проникливий голос (О. Гончар);

// Нежвавий, повільний.

Розмова в кабінеті стала зовсім кволою (Ю. Шовкопляс);

// Неяскравий, тьмяний.

Кволе світло запорошеної електричної лампки освітлювало середину складу (Ю. Яновський).

4. перен. Невправний, невмілий.

Так, паперовий ратоборче, Поете кволий та блідий! Лиш гнів могутній, життєтворчий Зачне з землею плід новий (М. Рильський);

Вона має великий виробничий стаж і показала себе такою кволою перед молодим недосвідченим педагогом (О. Гуреїв).

◇ (1) На ро́зум кво́лий – розумово обмежений, недоумкуватий.

Царський [син] серцем був, як звір, .. Незугарний, низькочолий І на розум вельми кволий (Л. Первомайський).