кволий
КВО́ЛИЙ, а, е.
1. Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний.
Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Щог., Поезії, 1958, 176);
А яка ж вона тоненька й квола, яка по-дитячому ніжна (Ю. Янов., І, 1954, 79);
Часом і їжак пробує нападати на зовсім малих, ще кволих зайченят (Коп., Як вони.., 1961, 29);
// Який утратив силу через хворобу, втому тощо; слабий, безсилий, немічний.
Усе літо я хворіла, і тілько як почалися жнива — я вичуняла; та була така квола, що лікар не пораяв з осені віддавати мене до інституту (Мирний, IV, 1955, 334);
Він [командир] лежав на рушницях і кволою вже рукою направляв полк униз, на переправу (Панч, В дорозі, 1959, 94);
// Неміцний, слабкий (про здоров’я).
Він був, безсумнівно, кволого здоров’я (Смолич, Світанок.., 1953, 454);
// Який погано росте; негустий, невисокий, прив’ялий (про рослини).
Квола травичка зеленіла вздовж парканів на вулицях (Тулуб, В степу.., 1964, 484);
// Неміцний, нестійкий (про будівлі, їх частини).
Всі зрозуміли, що кволі стіни довго не витримають (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 484).
◊ На ро́зум кво́лий — розумово недорозвинений; недоумкуватий.
Царський [син] серцем був, як звір.., Незугарний, низькочолий І на розум вельми кволий (Перв., Райдуга.., 1960, 89).
2. перен. Позбавлений душевної стійкості, твердості, сили волі.
— Отож, єдності, яка б робила нас із кволих навіть одиниць незламною силою, потребуємо й ми… (Коцюб., І, 1955, 171);
// Небадьорий, млявий.
Хто вам сказав, що я слабка, що я корюся долі? Хіба тремтить моя рука, чи пісня й думка кволі? (Л. Укр., І, 1951, 316).
3. перен. Незначний, слабкий ступенем вияву; ледь відчутний, ледь помітний.
Кволий вітер ледве ворушив важкі оксамитові прапори (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 307);
Квола посмішка блукала по його обличчю (Голов., Тополя.., 1965, 226);
[Ніна (лічить пульс):] Кволий пульс. Доведеться масаж серця зробити (Коч., II, 1956, 274);
// Слабий, ледве чутний.
— Доміне офіцер,— раптом почув Черниш біля себе кволий проникливий голос (Гончар, III, 1959, 166);
// Нежвавий, повільний.
Розмова в кабінеті стала зовсім кволою (Шовк., Інженери, 1956, 202);
// Неяскравий, тьмяний.
Кволе світло запорошеної електричної лампки освітлювало середину складу (Ю. Янов., IV, 1959, 122).
4. перен. Невправний, невмілий.
Вона має великий виробничий стаж і показала себе такою кволою перед молодим недосвідченим педагогом (Гур., Новели, 1951, 204).
Значення в інших словниках
- кволий — кво́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- кволий — Тендітний; (силою) безсилий, немічний, слабкий; (здоров'ям) слабий, слабовитий, миршавий, хирявий, хирий, хирлявий, хиренний, о. од вітру хилиться; П. повільний, не жвавий, вул. дохлий; (- світло) не яскравий, тьмяний. Словник синонімів Караванського
- кволий — див. хворий Словник синонімів Вусика
- кволий — [кволией] м. (на) -лому/-л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- кволий — -а, -е. 1》 Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний. || Який утратив силу через хворобу, втому тощо; слабий, безсилий, немічний. || Неміцний, слабкий (про здоров'я). || Який погано росте; негустий, невисокий, прив'ялий (про рослини). Великий тлумачний словник сучасної мови
- кволий — КВО́ЛИЙ, а, е. 1. Який має неміцну будову тіла, фізично нерозвинутий; тендітний. Напоїли роменом, Сповили тебе В пелюшки шовковії, Кволе та слабе (Я. Щоголів); А яка ж вона тоненька й квола, яка по-дитячому ніжна (Ю. Словник української мови у 20 томах
- кволий — на ро́зум кво́лий. Розумово обмежений, недоумкуватий. Царський (син) серцем був, як звір.. Незугарний, низькочолий І на розум вельми кволий (Л. Первомайський). Фразеологічний словник української мови
- кволий — МЛЯ́ВИЙ (про людину — позбавлений жвавості, бадьорості), НЕПРОВО́РНИЙ, БЕЗТЕМПЕРА́МЕНТНИЙ, АНЕМІ́ЧНИЙ, В'Я́ЛИЙ, КВО́ЛИЙ розм., ПРОКВО́ЛИСТИЙ розм., СО́ННИЙ розм., НАПІВСО́ННИЙ (ПІВСО́ННИЙ) розм., ДЛЯ́ВИЙ діал.; АПАТИ́ЧНИЙ (який перебуває в стані апатії). Словник синонімів української мови
- кволий — Кво́лий, -ла, -ле Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кволий — Кво́лий, -а, -е Слабый, хилый, болѣзненный, больной. Словник української мови Грінченка