квиток —
квито́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
квиток —
Квито́к. Те саме, що квит. На підставі ухвал Старшини і списаних про се протоколів має начальник каси на всякий прихід до каси і на всякий видаток з каси дати касиєрови квиток (“Каса побере ”, “Каса виплатить”), а такий самий другий квиток у себе для контролі лишати (См.-Стоцький, Порадник, 44).
Українська літературна мова на Буковині
квиток —
Білет; (нумерований, у поїзді) пляцкарта; (партійця) посвідчення, документ; Б. З. розписка, КВИТАНЦІЯ; (оплати у крамниці) чек; (на одержання) ТАЛОН.
Словник синонімів Караванського
квиток —
-тка, ч. 1》 Паперова чи картонна картка певної форми з відповідним написом, що дає право користуватися чим-небудь, входити куди-небудь, брати участь у чомусь і т. ін. Трамвайний квиток.
Великий тлумачний словник сучасної мови
квиток —
КВИТО́К, тка́, ч. 1. Паперова або картонна картка певної форми з відповідним написом, що дає право користуватися чим-небудь, входити куди-небудь, брати участь у чомусь і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
квиток —
КВИТА́НЦІЯ, КВИТ розм., КВИТО́К заст. Сьогодні я вислала вінок на твоє ймення.., оце посилаю квитанцію (Леся Українка); Пан Роздобудько, лічачи золоті кружальця, нахабно спитав: — Значиться, третина? ..Чи, може, половина? — Третина, третина!...
Словник синонімів української мови
квиток —
КВИТО́К, тка́, ч. 1. Паперова або картонна картка певної форми з відповідним написом, що дає право користуватися чим-небудь, входити куди-небудь, брати участь у чомусь і т. ін.
Словник української мови в 11 томах
квиток —
Квито́к, -тка м. 1) = квит 2. 2) Билетъ на входъ. Чи зараз дають квитки на пароход? Харьк. 3) = квит 3. Чуб. VI. 123.
Словник української мови Грінченка