квиток
КВИТА́НЦІЯ, КВИТ розм., КВИТО́К заст. Сьогодні я вислала вінок на твоє ймення.., оце посилаю квитанцію (Леся Українка); Пан Роздобудько, лічачи золоті кружальця, нахабно спитав: — Значиться, третина? ..Чи, може, половина? — Третина, третина! — злякано погодився пан Купа-Стародупський. — Пишіть-но квит (О. Ільченко); В руці у панотця ще був квиток на три сажні дров (А. Свидницький).
КВИТО́К (паперова або картонна картка з написом, що дає право на користування чим-небудь; документ про належність до організації, товариства, установи тощо); КУПО́Н заст. (на місце в театральній ложі). До кіно баба ходила сама і ніколи нікому з онуків квитка не купувала (Ю. Смолич); Через день зранку, коли ми з приятелем вибиралися з хати на промисел, раптом прибіг Глянцер і зразу ж спитав за непродані купони (П. Козланюк).
Словник синонімів української мови