кивок —
киво́к іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
кивок —
-вка, ч. 1》 Нахилення голови на знак вітання, згоди тощо. 2》 Одноразовий рух головою, рукою, пальцем, яким кличуть когось або вказують на когось, щось. 3》 Рух кінчика вудлища під натягом волосіні з упійманою рибою.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кивок —
КИВО́К, вка́, ч. 1. Нахилення голови на знак вітання, згоди і т. ін. Юнга кивком голови дав згоду (М. Трублаїні); Він привітав Дороша кивком голови (Григорій Тютюнник); Вони по черзі заходили до залу, під ручки, під звуки вальсу...
Словник української мови у 20 томах
кивок —
КИВО́К, вка́, ч. 1. Нахилення голови на знак вітання, згоди тощо. Він привітав Дороша кивком голови (Тют., Вир, 1964, 196); Юнга кивком голови дав згоду (Трубл., Лахтак, 1953, 112).
Словник української мови в 11 томах