килим —
-а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. Килим-самоліт фольк. — чарівний килим, що сам може літати, переносячи персонажів казки в будь-яке місце.
Великий тлумачний словник сучасної мови
килим —
КИ́ЛИМ, а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, із візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблення стін і т. ін. Крикнув Гамалія: – Брати, будем жити, – Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Т.
Словник української мови у 20 томах
килим —
Декоративна тканина, гладка або з одностороннім ворсовим покриттям (петльовим або волоконно-петльовим); вовняна чи з хіміч. волокон; гладкі к. можуть бути пітканими (виплетеними і з покриттям) або виготовленими на основі (ск.
Універсальний словник-енциклопедія
килим —
КИ́ЛИМ (тканий, набивний тощо, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін і т. ін.); КОЦ (КОЦЬ) розм. (ворсовий пристрижений однобічний); ЛІ́ЖНИК (кустарний); ПЛА́ХТА, ПЛАХТИ́НА (з картатої декоративної тканини).
Словник синонімів української мови
килим —
Ки́лим, -ма, на -мі; -лими́, -мі́в
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
килим —
КИ́ЛИМ, а, ч. Тканий, найчастіше ворсистий, з візерунками виріб для вкривання підлоги, оздоблювання стін тощо. Крикнув Гамалія: — Брати, будем жити,— Будем жити, вино пити, Яничара бити, А курені килимами, Оксамитом крити! (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
килим —
(тюрк. — повстяна ковдра) Твір декоративно-ужиткового мистецтва, виконаний з важкої ворсистої тканини. У вигляді найпростіших виробів (кошм і циновок) почали вживатися з 1-го тис. до н.
Архітектура і монументальне мистецтво