кладовище —
Те саме, що цвинтар
Словник церковно-обрядової термінології
кладовище —
Гробки, гробовисько, гробовище, дідинець (місце навколо церкви, де поховані предки), катакомба (підземне кладовище), кладобище, кладовисько, курган, мавзолей, меморіал, могила (насип над похованням), могилки, могильник, моглиці, некрополь, погост...
Словник синонімів Вусика
кладовище —
-а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
кладовище —
КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар. Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (І. Нечуй-Левицький); Знайоме старе кладовище.
Словник української мови у 20 томах
кладовище —
КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал.
Словник синонімів української мови
кладовище —
КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.). Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (Н.-Лев., II, 1956, 257); Наступного дня поховали Вірцю на тихому сільському кладовищі (Дмит.
Словник української мови в 11 томах
кладовище —
Кладовище, -ща с. Кладбище. На шлях дивлюся та на поле, та на ворону на хресті, на кладовищі. Шевч. Опівночі дивиться — йде з кладовища гурба мерців. ЗОЮР. II. 43.
Словник української мови Грінченка