кладовище

(місце для поховання померлих) гробовище, (біля церкви) цвинтар, (стародавнє) могильник.

Значення в інших словниках

1. кладовище — кла́дови́ще іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. кладовище — КЛАДОВИСЬКО, гробовище, цвинтар, гробки, могилки, анал. некропіль, (у розкопах) могильник.  Словник синонімів Караванського
3. кладовище — Те саме, що цвинтар  Словник церковно-обрядової термінології
4. кладовище — Гробки, гробовисько, гробовище, дідинець (місце навколо церкви, де поховані предки), катакомба (підземне кладовище), кладобище, кладовисько, курган, мавзолей, меморіал, могила (насип над похованням), могилки, могильник, моглиці, некрополь, погост...  Словник синонімів Вусика
5. кладовище — [кладовиешчеи і кладовишчеи] -шча, м. (на) -шч'і  Орфоепічний словник української мови
6. кладовище — -а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар. Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (І. Нечуй-Левицький); Знайоме старе кладовище.  Словник української мови у 20 томах
8. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал.  Словник синонімів української мови
9. кладовище — Кла́до́ви́ще, -ща, -щу, -щем; -до́ви́ща, -до́ви́щ  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
10. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.). Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (Н.-Лев., II, 1956, 257); Наступного дня поховали Вірцю на тихому сільському кладовищі (Дмит.  Словник української мови в 11 томах
11. кладовище — Кладовище, -ща с. Кладбище. На шлях дивлюся та на поле, та на ворону на хресті, на кладовищі. Шевч. Опівночі дивиться — йде з кладовища гурба мерців. ЗОЮР. II. 43.  Словник української мови Грінченка