кладовище

(місце для поховання померлих) гробовище, (біля церкви) цвинтар, (стародавнє) могильник.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кладовище — кла́дови́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. кладовище — КЛАДОВИСЬКО, гробовище, цвинтар, гробки, могилки, анал. некропіль, (у розкопах) могильник. Словник синонімів Караванського
  3. кладовище — Те саме, що цвинтар Словник церковно-обрядової термінології
  4. кладовище — Гробки, гробовисько, гробовище, дідинець (місце навколо церкви, де поховані предки), катакомба (підземне кладовище), кладобище, кладовисько, курган, мавзолей, меморіал, могила (насип над похованням), могилки, могильник, моглиці, некрополь, погост... Словник синонімів Вусика
  5. кладовище — [кладовиешчеи і кладовишчеи] -шча, м. (на) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  6. кладовище — -а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар. Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (І. Нечуй-Левицький); Знайоме старе кладовище. Словник української мови у 20 томах
  8. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. Словник синонімів української мови
  9. кладовище — Кла́до́ви́ще, -ща, -щу, -щем; -до́ви́ща, -до́ви́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.). Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (Н.-Лев., II, 1956, 257); Наступного дня поховали Вірцю на тихому сільському кладовищі (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  11. кладовище — Кладовище, -ща с. Кладбище. На шлях дивлюся та на поле, та на ворону на хресті, на кладовищі. Шевч. Опівночі дивиться — йде з кладовища гурба мерців. ЗОЮР. II. 43. Словник української мови Грінченка