1. Словник синонімів Вусика

кладовище

Гробки, гробовисько, гробовище, дідинець (місце навколо церкви, де поховані предки), катакомба (підземне кладовище), кладобище, кладовисько, курган, мавзолей, меморіал, могила (насип над похованням), могилки, могильник, моглиці, некрополь, погост, поховальня, поховання, саркофаг, усипальня, цвинтар

Фразеологічні синоніми: братська могила; вічний покій; місце поховання

Джерело: Словник синонімів української мови Вусика на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кладовище — (місце для поховання померлих) гробовище, (біля церкви) цвинтар, (стародавнє) могильник. Словник синонімів Полюги
  2. кладовище — кла́дови́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. кладовище — КЛАДОВИСЬКО, гробовище, цвинтар, гробки, могилки, анал. некропіль, (у розкопах) могильник. Словник синонімів Караванського
  4. кладовище — Те саме, що цвинтар Словник церковно-обрядової термінології
  5. кладовище — [кладовиешчеи і кладовишчеи] -шча, м. (на) -шч'і Орфоепічний словник української мови
  6. кладовище — -а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар. Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (І. Нечуй-Левицький); Знайоме старе кладовище. Словник української мови у 20 томах
  8. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ (місце для поховання померлих), КЛА́ДОВИ́СЬКО, ГРОБОВИ́ЩЕ рідко, ГРОБКИ́ діал., МОГИЛКИ́ діал.; ЦВИ́НТАР (перев. при церкві); ЦЕРКОВИ́ЩЕ заст. (при церкві); ПОГРЕБИ́ЩЕ діал. Словник синонімів української мови
  9. кладовище — Кла́до́ви́ще, -ща, -щу, -щем; -до́ви́ща, -до́ви́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. кладовище — КЛА́ДОВИ́ЩЕ, а, с. Місце для поховання померлих; цвинтар, гробовище (у 1 знач.). Любка повела батька на кладовище й показала йому могилу над Нимидорою (Н.-Лев., II, 1956, 257); Наступного дня поховали Вірцю на тихому сільському кладовищі (Дмит. Словник української мови в 11 томах
  11. кладовище — Кладовище, -ща с. Кладбище. На шлях дивлюся та на поле, та на ворону на хресті, на кладовищі. Шевч. Опівночі дивиться — йде з кладовища гурба мерців. ЗОЮР. II. 43. Словник української мови Грінченка