кландати

Значення в інших словниках

1. кландати — кла́ндати дієслово недоконаного виду прохати діал., фам. Орфографічний словник української мови
2. кландати — -аю, -аєш, недок., перех., діал., фам. Прохати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. кландати — КЛА́НДАТИ, аю, аєш, недок., кого, діал., фам. Прохати. Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав (Сл. Б. Грінченка); – Як .. прохати-кландати – і так як-небудь переб'ємся [зорати поле] (Панас Мирний); – Чого я мушу кландати когось, а своє покидати? (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
4. кландати — ПРОСИ́ТИ що, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о(об) чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯ з інфін. Словник синонімів української мови
5. кландати — КЛА́НДАТИ, аю, аєш, недок., перех., діал., фам. Прохати. Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав (Сл. Гр.); — Чого я мушу кландати когось, а своє покидати? (Ле, Ю. Кудря, 1956, 48). Словник української мови в 11 томах
6. кландати — Кландати, -даю, -єш гл. Упрашивать. Вхопив гроші у його з рук та й заховав. Давай вони його кландать, щоб оддав. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка