клен —
клен іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
клен —
ч. 1》 род. -а. Дерево, що має лапате листя з гострими кінцями й глибокими вирізами. 2》 род. -у, збірн. Деревина цього дерева.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клен —
КЛЕН, а, ч. Високоросле дерево родини сапіндових із колоноподібним стовбуром, густою розлогою кроною, лапатим листям із гострими кінцями й глибокими вирізами.
Словник української мови у 20 томах
клен —
Дерево або кущ родини кленових, поширений у зонах помірного клімату пн. півкулі; бл. 200 видів; листки лопатеві, рідше перистоскладні; плід — двонасіннєва крилатка; цінна тверда пластична деревина (меблі, музичні інструменти)...
Універсальний словник-енциклопедія
клен —
Клен, кле́на (одного) і кле́ну (матеріялу), на кле́ні; кле́ни, -нів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
клен —
КЛЕН, а, ч. Дерево, що має лапате листя з гострими кінцями й глибокими вирізами. Увечері десь тьохнув соловейко на листатому клені (Вовчок, І, 1955, 183); За закрутом, на горбочку, з-за великих пишних кленів виглянула біла церква (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах
клен —
Клен, -ну м. Кленъ, Acer platanoides L. Рости, рости, клен-дерево! Грин. III. 318. ум. кленок. Ой у ліску на кленку повісила колисочку на шнурку. Чуб. III. 486.
Словник української мови Грінченка