клумак —
клума́к іменник чоловічого роду розм.
Орфографічний словник української мови
клумак —
-а, ч., розм. Те саме, що клунок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
клумак —
КЛУМА́К, а́, ч., розм. Те саме, що клу́нок. Од'їхав чумак далеченько .. Другий би так і поїхав з клумаком, а чумак ні, свого ножа збувся, а клумака чужого не захотів (з переказу); І ми, штовхаючись чемоданами, клумаками, торбами, рушили на вулицю (А.
Словник української мови у 20 томах
клумак —
ВУ́ЗОЛ (що-небудь, зав'язане у хустку, шматок полотна тощо), КЛУ́НОК, КЛУМА́К. Татари скочили на коні, прив'язуючи до сідел вузли награбованого (З. Тулуб); За прилавком (на базарі), обклавшись клунками і мішками, сидів Василь Лигун (М. Чабанівський).
Словник синонімів української мови
клумак —
КЛУМА́К, а, ч., розм. Те саме, що клу́нок. Чоловічок сидів собі й сміховинне тримав обома руками свої клумаки, як скарб (Ле, Опов. та нариси, 1950, 260); Дужий вітер гуде в обмерзлих деревах, жене попід лісом згорблену жіночу постать з клумаком на спині (Гончар, II, 1959, 129).
Словник української мови в 11 томах