клумак
КЛУМА́К, а́, ч., розм.
Те саме, що клу́нок.
Од'їхав чумак далеченько .. Другий би так і поїхав з клумаком, а чумак ні, свого ножа збувся, а клумака чужого не захотів (з переказу);
І ми, штовхаючись чемоданами, клумаками, торбами, рушили на вулицю (А. Дімаров);
Між пасажирів перебігає якесь пожвавлення, порух – вони беруться за клумаки і чемодани (О. Ірванець);
Біля кожного лежали кирка й лопата, а також чималий клумак – мабуть, із харчами та одягом... (І. Білик);
– Магдо, я не із тих, що пильнують тебе і ловлять за клумак буряків (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)