клумак

КЛУМА́К, а, ч., розм. Те саме, що клу́нок.

Чоловічок сидів собі й сміховинне тримав обома руками свої клумаки, як скарб (Ле, Опов. та нариси, 1950, 260);

Дужий вітер гуде в обмерзлих деревах, жене попід лісом згорблену жіночу постать з клумаком на спині (Гончар, II, 1959, 129).

Значення в інших словниках

1. клумак — клума́к іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. клумак — [клумак] -ака, м. (на) -аку, мн. -аки, -ак'іў  Орфоепічний словник української мови
3. клумак — -а, ч., розм. Те саме, що клунок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клумак — КЛУМА́К, а́, ч., розм. Те саме, що клу́нок. Од'їхав чумак далеченько .. Другий би так і поїхав з клумаком, а чумак ні, свого ножа збувся, а клумака чужого не захотів (з переказу); І ми, штовхаючись чемоданами, клумаками, торбами, рушили на вулицю (А.  Словник української мови у 20 томах
5. клумак — ВУ́ЗОЛ (що-небудь, зав'язане у хустку, шматок полотна тощо), КЛУ́НОК, КЛУМА́К. Татари скочили на коні, прив'язуючи до сідел вузли награбованого (З. Тулуб); За прилавком (на базарі), обклавшись клунками і мішками, сидів Василь Лигун (М. Чабанівський).  Словник синонімів української мови