клямка

кля́мка

[кл’амка]

-мки^е, д. і м. -мц'і, мн. -мки, -мок

дв'і кл'амки^е

Значення в інших словниках

1. клямка — Кля́мка: — ручка дверей [54]  Словник з творів Івана Франка
2. клямка — кля́мка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири кля́мки  Орфографічний словник української мови
3. клямка — -и, ж. Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. клямка — КЛЯ́МКА, и, ж. Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку і т. ін. Злегка надавив він клямку, щоб не стукнула, одчинив двері (Панас Мирний); Ворота були зачинені, і хвіртка на клямці (Т.  Словник української мови у 20 томах
5. клямка — кля́мка ручка дверей (м, ср, ст) ◊ вхопи́тися за урядни́чу кля́мку знев., ірон. отримати посаду державного службовця (ст) ◊ клямка запа́де вороття не буде (ст): Крім цього, разом з моїм шурином вони викомбінували, що, коли я перенесуся до Відня...  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. клямка — (на чому?), -и, ж. Проблеми з психікою, нав'язлива ідея, зацикленість. У тебе клямка на фен-шуї? ◇ Клямка западає, клямка падає.  Словник сучасного українського сленгу
7. клямка — (-и) ж.; мол. Крах; кінець. <...> без любові, — не прибуде ні дітей, ні віршів. І все, і клямка (О. Забужко, Польові дослідження з українського сексу); <...  Словник жарґонної лексики української мови
8. клямка — Кля́мка, -мки, -мці; -мки́, -мо́к  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. клямка — КЛЯ́МКА, и, ж. Пластинка з важільцем, якою зачиняють і відчиняють двері, хвіртку тощо. Злегка надавив він клямку, щоб не стукнула, одчинив двері (Мирний, III, 1954, 80); Ленько вхопив за клямку і пхнув двері наперед себе (Фр.  Словник української мови в 11 томах