клямка
(-и) ж.; мол. Крах; кінець. <...> без любові, — не прибуде ні дітей, ні віршів. І все, і клямка (О. Забужко, Польові дослідження з українського сексу); <...> коли ж в її паспорті — прізвище ваше — / тоді уже анівідчийні рецепти / не спопоможуть / тоді вже навсігди - / клямка каюк або амба й капець (П. Коробчук, Загальний вагон).
Короткий словник жарґонної лексики української мови