княжий —
кня́жий прикметник іст.
Орфографічний словник української мови
княжий —
-а, -е, іст., рідко. Те саме, що князівський.
Великий тлумачний словник сучасної мови
княжий —
КНЯ́ЖИЙ, а, е, іст. Те саме, що князі́вський. І на тілі, На княжім білім, помарнілім, Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани... (Т. Шевченко); – Тут живе княжий старий лакей (І.
Словник української мови у 20 томах
княжий —
кня́жий: ◊ Кня́жа гора́ → гора
Лексикон львівський: поважно і на жарт
княжий —
КНЯЗІ́ВСЬКИЙ (належний князеві), КНЯ́ЗІВ, КНЯ́ЖИЙ, КНЯЗЬКИ́Й заст., діал. З-під піднятих піл залисніла багата князівська постіль, постелена на товстих матрацах (І. Нечуй-Левицький); Він ще не бачив ні одного приїзду князевого, але чути багато чув (Г.
Словник синонімів української мови
княжий —
Кня́жий, -жа, -же
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
княжий —
КНЯ́ЖИЙ, а, е, іст., рідко. Те саме, що князі́вський. І на тілі. На княжім білім, помарнілім Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани.. (Шевч., II, 1953, 336); — Тут живе княжий старий лакей (Н.-Лев., І, 1956, 161).
Словник української мови в 11 томах
княжий —
Кня́жий, -а, -е Княжескій. Лютує голод в Україні, лютує в княжому селі, скирти вже княжі погнили. Шевч. 332.
Словник української мови Грінченка