княжий
КНЯ́ЖИЙ, а, е, іст., рідко. Те саме, що князі́вський.
І на тілі. На княжім білім, помарнілім Омию кров суху, отру Глибокії, тяжкії рани.. (Шевч., II, 1953, 336);
— Тут живе княжий старий лакей (Н.-Лев., І, 1956, 161).
Словник української мови (СУМ-11)