княжити
КНЯ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., іст. Правити князівством (у 1 знач.).
Десь думає [князь], як тяженько княжить Без війська (Фр., XIII, 1954, 423);
Запросила [боярська верхівка] княжити в Київ з Переяслава Володимира Всеволодовича Мономаха (Іст. УРСР, І, 1953, 74).
Словник української мови (СУМ-11)