княжити
КНЯ́ЖИТИ, жу, жиш, недок., іст.
Правити князівством (у 1 знач.).
Десь думає [князь], як тяженько княжить Без війська (І. Франко);
Розкажу вам, як на горах Славний Київ наш постав .. Як столицею він став… Хто й коли у ньому княжив (О. Олесь);
– І сів Олег княжити в Києві (Р. Іванченко);
– Мій брат княжить у полян, а деревляни мають свого князя. Так нас поділив Святослав-князь (І. Білик).
Словник української мови (СУМ-20)